Книга 1. Весела книга

«Весела книга» Алі Сафі належить до найпопулярніших творів перської літератури. Остаточна її редакція була завершена письменником у 1533 році. Назва книги «Латаїф ат-таваїф» («Жартівливі оповіді про різних людей») якнайповніше відображає її зміст – у ній письменник зібрав усе найкраще і найцікавіше із арабської та перської класичної літератури. «Веселу книгу» можна справедливо назвати антологією перського гумору – дотепного, лагідного і повчального.

З перської переклав Роман Гамада.

Книга 2. Весняний сад (Багаристан)

Книга притч «Весняний сад» («Багаристан») — видатний твір класика перської літератури Абдаррахмана Джамі (1414 — 1492), який по праву вважають вершиною його творчості. Написаний наприкінці життя в простій і разом з тим захопливій формі, «Весняний сад» адресований широкій читацькій аудиторії, але передусім це моральні настанови юнацтву. Рівно 525 років відділяють нас від того часу, коли Абдаррахман Джамі написав «Весняний сад», проте він і сьогодні не втратив своєї свіжості та привабливості.

Книга 3. Витончені жарти

До книги «Витончені жарти» ввійшли вибрані твори знаменитого перського сатирика й гумориста Убейда Закані (XIV ст.). Це, зокрема, хрестоматійна казка «Миші й кіт» та «Трактат на розвагу серця» — збірка класичних жартів, писаних арабською й перською мовами.

До книги ввійшли й інші маловідомі твори письменника, перекладені українською мовою вперше.

Книга 4. Семеро печерників

«Семеро печерників» Дакіянуса — мусульманський варіант християнської легенди про «сімох сплячих отроків ефеських», поширеної на Близькому Сході до утвердження ісламу. Сімом печерникам повністю присвячена 18-та сура Корану «Асхаб аль-Кагф» («Друзі печери», або ж «Товариші-печерники»), де епізодично викладена їхня історія. Християнська легенда, освячена Кораном, набула великої популярності в усьому мусульманському світі. Існує багато переказів у народній літературі, які в дусі розповідної традиції коментують коранічне оповідання. Пропоновані «Семеро печерників» Дакіянуса є однією з перських версій коранічного оповідання, написаних в жанрі так званих післякоранічних переказів.

Книга 5. Зібрання історій

Садідеддін Мохаммед Ауфі Бухараї (1172— 1233) відомий як автор найстарішої антології перських поетів «Серцевина серцевин», яка зберігає значення єдиного джерела з творчості поетів домонгольського періоду. Перу Ауфі належить також не менш цінна літературна пам'ятка «Зібрання історій та світочі переказів», у якій скомпоновані оповідання історичного, культурного та літературного характеру. «Зібрання історій» справедливо називають антологією історичних та літературних оповідань, оскільки в ній зібрано 2113 різноманітних творів. Ауфі належить до числа персомовних письменників Індії. Рятуючись від монгольської навали, після блукань містами Мавераннагру, Хорасану, Гіндустану, побувавши на службі в різних правителів, він знаходить прихисток у Делі.

Книга «Зібрання історій» написана для Нізам аль-мулька Мохаммеда бен Абу Саада аль-Джунейді, візира делійського султана Шамседдіна Абу-ль-Музаффара Ільтутмиша (1211 — 1236) із династії Гуридів. Перу Ауфі належать також кілька історичних творів, зокрема «Історія правителів Туркестану», які не збереглися.