Петро Кралюк (1958 р.) — доктор філософських наук, професор, перший проректор Національного університету «Острозька академія». Автор численних наукових робіт, низки романів і повістей, а також публіцистичних виступів у ЗМІ істо­ричного спрямування. Створив власну концепцію історії філософії України, яка різниться від усталеної. Значну увагу науковець і письменник приділяє розгляду феномену українського козацтва. Зокрема, у книжці «Козацька філософія. Філософська та історіософська думка України XVII–XVIII ст.» показано становлення козацтва як соціокультурного явища. Адже на ту пору воно стає, принаймні на Лівобережжі, провідною силою українського суспільства, а отже, творить власні інституції, зокрема, і в культурній сфері, прагне порозумітися з православним духовенством. Так, завдяки козацтву в 1620–1621 роках відновлюється православна ієрархія, своєю чергою представники українського православного духовенства пишуть твори на підтрим­ку своїх благодійників. Під їхнім пером починає творитися козацька міфологія. Ба більше: козацтво мало безпосередній вплив і на формування своєї філософії як елементу елітарної культури, яку можна назвати козацькою — її зазвичай творили вихідці з козацького середовища, або люди, які мали стосунок до козацтва. Ця філософія певним чином відбивала козацькі інтереси у богословських творах, спрямованих на захист православної церкви, пов’язаної з козацтвом, літописах тощо. Лебединою піснею козацької філософії можна вважати твори Григорія Сковороди. Він створив філософський синтез, який з часом не втратив актуальності й став прийнятним для наступних поколінь українців.