«Упевнена, що ви знаєте, як бути успішним у житті. Щось ви засвоїли з вихованням, щось почули у своєму оточенні, а чогось навчалися. Але, як показує сучасне життя, у такій формулі успіху криється похибка. Сьогодні очевидно, що обмаль бути просто успішним. Набагато важливіше при цьому відчувати себе щасливим, відчувати повноту життя й реалізувати своє покликання.

Метафора цього номера – паросток над землею. Коли він виходить із темряви підземелля, на нього обрушується яскравий, привабливий навколишній світ. Цього світла так багато, що можна втратити тонке відчуття своєї істини, свого шляху. Але паросток утримується корінням. І він тягнеться до сонця. У нього немає іншого вибору, окрім як реалізовувати закладений у нього потенціал. Простий і зрозумілий шлях паростка.

Людям складніше. Нам дано набагато більше можливостей, і при цьому нам набагато легше заблукати в лабіринтах власних ілюзій про правильність життя, простіше впасти в залежність від задоволень, піддатися впливу й маніпуляціям. Непомітно ми втрачаємо зв’язок із відчуттям істинного. У нас притуплюється чуття, грубішає смак, і ми звикаємо до фальші, компромісів, недовіри до себе.

Відхилення від курсу підкрадається непомітно. Маленьке зрушення у свідомості – і ось любов і радість життя підмінені страхом виживання, боротьбою за свої права з тими, хто не дає можливості. Чисте звучання істинного шляху «інфікується» прихованою брехнею пристосування.

Я вважаю, що найважливіше в житті людини – це зустрічі. З іншими людьми, ситуаціями, життям, собою і, звичайно, з Богом. Це спалахи життя, з яких розгортається подальший шлях. Моменти істини.

Ритм зростання містить сенс глибинного вибору між любов’ю і страхом. І ця розвилка – зустріч. У своєму ставленні, реакціях ми визначаємо своє життя. Що обрати? Те, що простіше, – поринути у слабкість.