У праці «Григорій Сковорода. Портрет без ретуші» автор розглядає діяльність найвідомішого й найбільш шанованого українського філософа Григорія Сковороди. На сторінках видання той постає справжнім, реальною людиною, а не іконою, яку намагалися з нього малювати радянські й українські дослідники. Автор спростовує багато мітів про Сковороду, і показує, що на їхнє існування немає й не було жодних підстав. Філософ був аполітичним, сином свого часу, коли реальністю було існування імперських, а не національних держав. Не демонстрував Сковорода й української етнічної свідомості, що не вписується в наші уявлення про одного з українських національних героїв.

Освіту отримав у Києво-Могилянській академії, хоча й не закінчив її. Співав у придворній капелі при імператорському дворі, де складав духовні пісні. Сковороду можна опосередковано зачислити до мандрівних дяків, які були популярними у той час. Він багато учителював, зокрема, в селі Коврай неподалік від Переяслава і Харкові. Найвідомішою збіркою віршів, що вийшла з-під пера Сковороди, став «Сад божественних пісень».