Книга 1. Париж двадцятого століття

Жуль Верн (1828-1905) – відомий французький письменник, популяризатор науки і автор численних наукових передбачень, переважна більшість яких на сьогодні збулися (98 зі 108). Разом із Гербертом Веллсом Жуль Верн вважається засновником жанру наукової фантастики. Важко переоцінити вплив письменника на пригодницьку та фантастичну літературу, а такі його всесвітньовідомі твори, як «П'ять тижнів на повітряній кулі», «Подорож до центру Землі», «Із Землі на Місяць», «Діти капітана Гранта», «20 000 льє під водою», «Навколо світу за вісімдесят днів», «Таємничий острів» та багато інших не лише багато в чому передбачили подальший напрям розвитку технологій та інженерної думки, а й досі бентежать та захоплюють уяву все нових і нових поколінь його читачів.

Серед більше ніж півсотні романів у доробку письменника «Париж ХХ століття» займає окреме місце, оскільки, на відміну від інших його творів, він сповнений не стільки звичного захоплення чудесами науки майбутнього, скільки тривогою про те, до чого може призвести індустріалізація суспільства і, як наслідок, тотальна раціоналізація всіх проявів життя. Рукопис роману вважали втраченим аж до 1989 року, коли його знайшов у родинному сейфі праправнук Жуля Верна. Таким чином, роман, написаний у 1863 році про Париж 1960-х років, було вперше опубліковано аж у далекому для обох епох 1994 році.

Цей роман написаний у геть невластивому для Жуля Верна жанрі антиутопії, коли він чи не єдиний раз у своїй творчій кар'єрі дозволяє собі скепсис і пересторогу щодо індустріалізації суспільства і стрімкого розвитку технологій. У романі Верна світ Парижа ХХ століття виглядає бездушним і меркантильним, позбавленим свободи творчості та підвладним лише механічному раціо. На щастя, похмурі прогнози Жуля Верна стосовно Парижа 60-х не збулися, але тим цікавіше буде тепер прочитати його думки з приводу негативного сценарію майбутнього, передумови якого письменник бачив у своїй добі. А можливо, Жуль Верн не так сильно й помилявся, просто тривожні зміни настають дещо повільніше, ніж він передбачав?

Книга 2. 2084. Кінець світу

Новий роман-антиутопія Буалема Сансаля «2084: Кінець світу» став справжньою сенсацією і минулорічним бестселером на французькому книжковому ринку та отримав ґран-прі Французької академії, а також устиг побувати на перших місцях у відбіркових списках усіх престижних французьких премій у царині літератури. У романі, який можна сприймати, зокрема, як і діалог Сансаля з епохальним орвеллівським «1984», оповідається про небезпеку ісламської релігійної диктатури, яка насувається на нашу цивілізацію.

У своєму інтерв’ю для Deutsche Welle Буалем Сансаль так описує власне бачення сьогоднішнього становища нашої цивілізації: «Свободи більше немає. Ми стали в’язнями надто жорстко організованих держав. Глобалізація нав’язує нам закони ринку. Реклама і маркетинг зумовлюють наші дії. Присутній скрізь всемогутній закон обмежує свободу громадян. Єдина свобода, яку ми маємо, це вибирати, чиїх вказівок слухатись. Тож мусульмани кажуть: аніж слугувати ринку й праву, краще будемо виконувати накази релігії. Оскільки релігія обіцяє нам рай… А до цього додається ще й пригода джихаду».

Книга 3. Каллокаїн

Карін Боє (1900–1941) – видатна шведська письменниця, творчість якої справила помітний вплив на подальший розвиток шведської літератури. Роман «Каллокаїн», уперше запропонований українському читачеві, – чи не найвідоміший твір, останній з усього її значного доробку.

«Каллокаїн» з’явився 1940 року, за рік до смерті письменниці, і став важливим учасником літературного діалогу тогочасних антиутопій – «Мы» Євгена Зам’ятіна, «Прекрасний новий світ» Олдоса Хакслі та епохального «1984» Джорджа Орвелла, що вийшов через дев’ять років після «Каллокаїну» і який за своєю стилістикою та проблематикою чи не найближчий до magnum opus шведської письменниці. Бо в обох романах постає похмуре пророцтво майбутнього світової цивілізації, де величезні конгломерати-держави безкінечно ведуть між собою то «холодні», то «гарячі» війни, які насправді є лише однією війною за владу над власним народом.

Книга 4. 1984

«1984» – один з найголовніших і вже точно найважливіший роман минулого сторіччя. Важко пригадати якийсь інший літературний твір, який би без зайвої манірності, настільки ж чітко, правдиво і жорстко поставив перед загалом таку ж важливу проблематику. А саме: що таке влада? Яка її природа? Куди прямує сучасне суспільство? Що таке справжня смерть, і яка саме смерть є справжньою – фізична смерть індивіда, а чи смерть його внутрішнього єства, при збереженні фізичного тіла? Що таке свобода, і як вона співвідноситься з владою? Чи можливий бодай найменший прояв свободи, нехай навіть у вигляді можливості мати свої власні глибоко приховані, вільні від примусу думки, в умовах абсолютної тоталітарної влади?