Перед внутрішнім зором пройдуть вояки-поети Євген Маланюк та Леонід Мосендз, вояки-історики Ігор Лоський, Андріан Марущенко-Богданівський та Борис Монкевич, «генерал-художник» Іван Омелянович-Павленко, командир Подільської групи УПА Другого зимового походу Михайло Палій-Сидорянський, командир 6-го куреня Низових запорожців 1-ї Запорозької дивізії Василь Недайкаша, командир кінної сотні Запорозької Січі Іван Пекарчук, старшина-гарматник полку Чорних запорожців Іван Лазор, командир 2-ї Кулеметної бригади Гнат Порохівський, отаман Гайсинської повітової окремої кінно-пішої сотні Степан Радзієвський, старшини Армії УНР і дивізії «Галичина» Микола Палієнко, Віктор Малець та Михайло Пікульський.

Вояки УСС, УГА, Армії УНР та повстанські отамани стали музикантами, художниками, поетами, інженерами, діячами Пласту і «Сокола-Батька», педагогами, просвітянами, священиками, лікарями, редакторами, письменниками, перекладачами, диригентами, композиторами, кооператорами, адвокатами, лісничими, спортивними діячами, співаками, акторами, мистецтвознавцями, меценатами, діячами УВО, Легії українських націоналістів та ОУН, захисниками Карпатської України.

Виявили вони себе і як науковці. Так, сотник Армії УНР Василь Кучеренко здобув науковий ступінь доктора технічних наук, повстанець Олександр Питель став доктором права, а хорунжий Леонід Мосендз – доктором хімічних наук. Доктором права УВУ і членом-кореспондентом НТШ став і наймолодший вояк Армії УНР Микола Кушніренко, 1906 року народження. А хорунжий Армії УНР Осип Луцейко очолив хімічну лабораторію американської авіаційної компанії «Локхід». Старшина Армії УНР Кирило Мазур на еміграції виявив себе не тільки талановитим інженером і живописцем, а й авторитетним у Франції хіміком. Січовий стрілець Іван Малько, комендант м. Бахмута, учасник Конгресу українських націоналістів у 1929 р., здобув ступінь доктора права Українського вільного університету.

Це забута слава і гордість України. І вони тепер з нами.