Починав читати із захватом, закінчив із розчаруванням. Роздратування сліпотою того, хто на початку книги виступає своєрідним українським аналогом Святого Франциска, а під кінець стає жертвою стокгольмського синдрому. На мою думку, книга є художньою адаптацією "Многії літа, благії літа". На жаль "пригодницькі" події заперечують філософію Андрія Ворона. Вічник каже одне (головне, чого досяг - навчився бути свободним), а робить інше: після Колими не повертається в рідне Закарпаття: "Кому я там був потрібний?" Це фраза є наріжним каменем російської людини ("Каму ти нужєн") для якої індивіда не існує, а є лише частка суперспільноти, яка має зайняти місце в структурі. Головний герой не відчуває ані відповідальності перед двома жінками, яких, як щиро запевнює, дуже кохав; ані перед потенційними дітьми; ані любові до рідного краю, бо замість Закарпаття обирає Мурманськ та інші порти СРСР, які стають для нього настільки рідними, що навіть перспектива жити у вільному світі на Криті, тьмяніє перед бажаннями продовжувати "кріпити військову силу страни" (так і пише!); ані нарешті перед власним покликанням. Головний герой — це народний цілитель, який має суперздатність за секунди визначити будь-яку хворобу і лікувати. Але лікувати людей не хоче: полює в тайзі, саджає для СРСР каучукові дерева і чай, будує маяки, намиває для радянської влади золото. І при цьому залишається в очах автора святим праведником...

У Вічника(який є передісторією травника Андрія Ворони зі Світована) були всі шанси стати чудовою пригодницькою повістю через великий історичний проміжок(скільки ж подій трапилося в Україні) але можливо через брак бажання чи нестачу фантазії автор вирішив майже "вбити" пригодницький потенціал і вирішив більшу частину роману наповнити афоризмами, думками про природу, людей, місце людини в світі. Тому вийшов якийсь гібрид з мудрих висловів які іноді перериваються чи то діями головного героя чи то з ним недруги хочуть щось зробити. Мені такі кульбіти не сподобалися тому за це я зменшив бали цій книзі.

В цій книзі знайдете не тільк цікаву та карколомну історію життя, але й практичні поради та настанови!Дуже рекомендую!