Цей твір увійшов до моїх улюблених книг! Д'Артаньян зачепив із перших розділів. Інші персонажі були такими ж живими та дуже прописаними в історії.І це все не було картонним, шаблонним, а викликало справжні емоції. Іноді книга тримала в ціпенінні, коли хотілося читати без зупинки. Д'Артаньян став улюбленим персонажем. Він не такий "герой", як в інших книгах - у тому сенсі, що все можна, найсміливіший. Зовсім ні. Він живий, що вміє плакати, щадити, кохати. Він добрий і співчутливий навіть до тих, хто хотів його вбити і вбити його кохану. У книзі нам показують не лише головного героя, але також взаємодію королеви з Бекінгемом, кардиналом з Міледі та інших. Ми можемо побачити картину з погляду різних персонажів, і це лише доповнює атмосферу того часу. Відносини Атоса та Д'Артаньяна зворушливі! Вони як батько та син. Атом йому справді як батько і він виявляв до нього батьківське співчуття, любов, турботу. А Д'Артаньян завжди прислухався до порад Атоса і поважав його. Ця історія дуже запала мені в душу і викликала багато приємних емоцій і бажання опиниться поряд з персонажами. Рекомендую!